Храм Олександра Невського у місті Хотин

 

Стародавній Хотин... Усесвітню славу це місто здобуло завдяки фортеці, яка в своєму первісному вигляді дожила до наших днів. А на початку дев’ятнадцятого століття цей архітектУрний ансамбль збагатився невеличкою полковою церквою на честь святого благовірного князя Олександра Невського.

Стародавній Хотин... Всесвітню славу це місто здобуло завдяки фортеці, яка у своЄму первісному вигляді дожила аж до наших днів. А на початку дев’ятнадцятого століття цей архітектурний ансамбль збагатився невеличкою полковою церквою на честь святого благовірного князя Олександра Невського.
 Будівництво Олександро-Невського храму тривало понад два десятиліття і було закінчене тисяча вісімсот тридцять п’ятого року. Церква зводилася спеціально для росІйського військового гарнізону, що розташовувався на території Хотинської фортеці з початку дев’ятнадцятого століття, після російсько-турецької війни. Згідно з мирним договором, укладеним між воюючими сторонами у Бухаресті, місто Хотин переходило від турків до Російської імперії. Для жителів міста це означало, зокрема, відродження їхніх зганьблених святинь.
Місце для нового храму було обрано на території старої фортеці, на південь від замкового двору. Поруч із церквою, ще до завершення її будівництва, збудували військову школу, де солдати, окрім військової підготовки, вивчали і релігійні дисципліни.

,

Нова храмова будівля була зведена за проектом петербурзького архітектора Штауберга у неокласичному стилі, популярному на той час у великих містах імперії. І хоча вона не зовсім гармоніювала з підкреслено суворим архітектурним ансамблем фортеці, святково-піднесений вигляд храму надав оборонній місцевості теплих і радісних рис. Олександро-Невський храм став не тільки новою спорудою у Хотинській фортеці, але і ще однією прикрасою буковинського придністров’я та окремою сторінкою в її історії.
Внутрішнє оформлення церкви нагадує петербурзькі храми того періоду: ліплення, форми та пропорції говорять про те, що проект втілювали в життя не місцеві архітектори. До наших днів, на жаль, не дожив первісний іконостас храму. Усе, що сьогодні тут є, було відтворене силами віруючих хотинчан у дев’яностих роках двадцятого століття, після відновлення у храмі богослужінь.
Нові елементи внутрішнього декору храму створили уже місцеві майстри. Таким чином храм, збудований у неокласичному стилі петербурзьким архітектором, набув і буковинського забарвлення.

,

Під стінами Хотинської фортеці у  тисяча шістсот двадцять першому році відбулася знаменита битва між турками з одного боку та поляками й запорозькими козаками – з іншого. Тоді завдяки військовому таланту запорозького гетьмана Петра Сагайдачного сорокатисячне військо козаків разом із тридцятьма п’ятьма тисячами поляків змогло перемогти двісті п’ятдесят тисяч турків та змусити султана Османа Другого укласти Хотинський мир.
Перемога під Хотином мала велике значення для всіх європейських народів, адже саме завдяки їй ослаблені яничари не змогли піти війною на Західну Європу. 
У сімнадцятому столітті Хотин певний час перебував під Польщею, але на початку вісімнадцятого туркам знову пощастило заволодіти і містом, і фортецею. Але протягом цього ж століття хотинські стіни чотири рази штурмували російські війська. Остання битва відбулася у тисяча вісімсот сьомому році, коли росіяни блокували фортецю і примусили її захисників здатися. З того часу територія Бессарабії й Буковини перейшла у володіння Російської імперії. На відбудову хотинських укріплень із державної казни було виділено майже п’ять тисяч золотом. Тоді ж було вирішено побудувати тут і нову церкву, освячену в ім’я святого князя Олександра Невського.

,

Сьогодні мирні береги Дністра зберігають багату історію героїзму та патріотизму наших предків. Географічне розташування Хотина на межі цивілізацій не обіцяло місту спокійного життя. За нього боролися монголо-татари, турки, поляки, росіяни, молдавани та українці. Під його стінами у різні часи виявляли свою мужність славні козаки Байда Вишневецький, Петро Сагайдачний та Богдан Хмельницький.
Шануючи рідний край та оберігаючи його від іноземних загарбників, наші славні предки завжди насамперед захищали свою віру. І Господь давав сил і наснаги, щоб упродовж віків благочестивий і благородний народ зміг зберегти неушкодженими свої традиції, свою культуру і свою віру.

Поделиться: