Табинська ікона Богородиці. Історія старовинної святині

 

Протягом декількох століть однією із найвідоміших православних святинь від Волги до сибірського Тоболу, від безкрайнього оренбурзького степу до дрімучої уральської тайги була Табинська ікона Божої Матері. Ця ікона відома і таємничою історією своєї появи, і своїм незвичайним зовнішнім виглядом, і силою-силенною чудес, і трагічною долею.  

Вперше її знайшли ченці Вознесенського монастиря приблизно 1597 року на камені біля солоного джерела, що у селі Красноусольське Республики Башкортостан. Майже століття вона зберігалася в обителі, а після руйнування монастиря кочівниками зникла. Через майже 200 років ікона знову з'явилася людям у тому ж місці й була перенесена в церкву сусіднього села Табинське, за назвою якого й дістала своє ім'я. В силу різних історичних перепитій ікона неодноразово дивним чином зникала і потім знову являлася людям.

Ігуменя Іоанна (Смолкіна), настоятелька Богородице-Табинського монастиря: «Здесь были постоянные войны. Набеги. Пустынь была разорена и где эта икона оказалась тогда: под сгоревшим ли храмом, либо кто-то ее унес, никто не знает».

Ікона мала досить великі розміри (72 х 106 сантиметрів). Лик Богоматері був настільки темним, що навіть не можна було розрізнити обрисів.

Під час громадянської війни оригінал ікони перенесли до Китаю. Тривалий час він зберігався в руській церкві Китаю. Після зруйнування православного храму ікона безслідно зникла. Відтоді жодної інформації про місце перебування оригіналу нема.

Натомість залишилися численні списки чудотворної ікони. Два з них зберігаються на батьківщині цієї святині – у храмі Табинської ікони Божої Матері, що на Святих Ключах.

Дар’я Анзянова, послушниця: «От разных болезней люди исцеляются, от разных. Даже от раковых заболеваний, которые врачи не могут исцелить, исцеляет наш источник святой. Конечно вера человека важно. И когда он окунется в святые воды, тогда он получает исцеление  - по своей вере».

Біля храму Табинської ікони Божої Матері здавна б’ють цілющі джерела, куди упродовж віків звідусіль з’їжджаються люди заради зцілення.  

Ігуменя Іоанна (Смолкіна), настоятелька Богородице-Табинського монастиря: «По сей день на ней очень большое обетование. И тот, кто составлял акафист – иеромонах Иоанн Сычев, он написал: «…Радуйся, Похвала Табынская, всего мира надежда и утешение!». То есть миссия этой иконы еще не закончена. И мы верим, что она еще сыграет свою роль в становлении России».

Днем вшанування Табинської ікони є дев'ята п'ятниця після Пасхи. Саме тоді ця ікона вперше відкрила себе світові.

Поделиться: