Масляна йде - радість несе! Де у Києві млинці найсмачніші?

 

Добра і давня традиція киян святкувати Масляну біля одного з найдревніших храмів столиці – Іллінської церкви – продовжилася і цього року. Київське благочиння на чолі з протоієреєм Віталієм Косовським подбало про те, щоб свято вдалося. Біля Іллінки зібралися не лише парафіяни (а це не одне покоління киян), а й численні гості. Короткий молебень біля храму звершив намісник Києво-Печерської Лаври  вікарій Київської єпархії митрополит Павло.

Привітав православну громаду і голова Київської міської держадміністрації Олександр Попов – із побажаннями добра та злагоди.

Офіційна частина свята завершилася презентацією млинців. Бо яка ж то Масляна без них, масних і рум’яних! Охочих до такої смакоти було багато. Сестри із храму міської Олександрівської  лікарні, які стояли того дня «на роздачі», ледь встигали млинці загортати.

Сонечко і саме подбало, щоб гостей теплом зігріти. Яскраво сяяло, і це лише додавало святкового настрою. Бо цьогорічна зима киянам снігом та морозами уже догодила. Тепер усі весни чекають. От вона (якраз на Масляну) і завітала на гостину. Окрилені першим весняним подихом, маленькі хористи з Лаври зворушливо виводили пісні. 

Дівчатка не тільки гарно співають веснянок, а й знають, що Масляна – свято прадавнє. І наші пращури його трохи інакше відзначали.

Розваги на Масняну – обов’язковий  атрибут.  Біля Іллінки зранку вигравав військовий оркестр. А хори так співали, що чув увесь Поділ! Гості свята куштували млинці та кашу з маслом, запивали узваром. Можна було й у піжмурки  з «ведмедем» погратися. Потішили публіку своїм мистецтвом і маленькі художники-аматори  із дитячих недільних шкіл. Ну як, спостерігаючи ось цей портрет, не згадати влучну приказку: «Не все коту Масляна». Бо й справді: гуляє Сирний тиждень усього 7 днів. Після чого - заговини  на піст. А як кажуть в народі, «У Великому пості - не ходи в гості».

Поделиться: