Святі і в плоті наслідують Царство. Пам’ять блаженної Ксенії Петербурзької.

 

Навіщо святі допомагають нам, сущим нині, адже їхня доля у потойбічному світі уже вирішена?  Ця допомога – справа любові, яка не шукає вигоди. Це турбота тих, хто досяг спасіння, про тих, хто лише йде до нього. Серед святих, які розраджують нас у багатьох життєвих негараздах, Ксенія Петербурзька. І хоча жила вона далеко від України, тут будували і будують церкви на її честь. Далі про храм, який відзначив своє четверте престольне свято у день пам’яті святої. 

З веління Господа святі, як і ангели Божі, можуть виконувати Його волю, що виявляється у діяльній, хоч інколи невидимій помочі нам тут, на землі. Їм дано творити справи любові не заради власного спасіння, а для допомоги у спасінні інших.

Серед святих, які розраджують нас у багатьох життєвих негараздах, Ксенія Петербурзька. І хоча жила далеко від України, тут будували і будують церкви на її честь. Далі про храм, який відзначив своє четверте престольне свято у день пам’яті святої.  

Храм-каплиця  на Святошинському кладовищі Києва вміщує всього два десятки вірян. Однак 6 лютого, у день храмового свята, тут причащалося уп’ятеро більше парафіян.

Церква неспроста має такі розміри. Їх визначила засновниця храму матінка Ксенія з міста Гомель, що у Білорусі. Кілька років тому вона уперше побувала на Святошинському кладовищі.

Протоієрей Гліб Помелов, настоятель храму: «И когда Ксения из Гомеля сюда приехала, она когда только зашла, она сразу сказала: «Господи, сколько здесь святых, вы не видите, я вижу. Тут нужно делать церковь».  Она начала молится и построили вот эту церковь Ксении Петербургской. Как она говорит 6 на 6. Я думаю, да нет буду делать 8 на 8. Начали рыть 8 на 8. А не получается, не проезжает машина. Сказала 6 на 6, так и построили».  

Схимонахиня Ксенія взяла будівництво храму під свою опіку. Вона знайшла благодійника, і за п’ять місяців будівлю уже звели. Коли з’явилися стіни і дах, матінка Ксеня побачила, як у недобудований храм увійшла сама Ксенія Петербурзька. Тоді пригадали, що землю під фундамент почали копати якраз у день пам’яті святої. Тож і освятили храм в її ім’я. А назву парафії залишили на честь ікони Богородиці «Всіх скорботних Радість» - як і планувалося з самого початку.

Навколо каплиці на 2-ох гектарах землі Святошинського кладовища поховано близько 200-ох насельниць Покровського та Флорівського жіночих монастирів, а також ченців Києво-Печерської Лаври. Сюди приходять помолитися і до схимонахині Серафими, яку замучили фашисти у 43-му. А також до багатьох священників й архієреїв, серед яких і ректор Московської духовної академії протоієрей Костянтин Ружицький.

Уже багато років люди отримують тут зцілення і втіху. Як і по молитвах до блаженної Ксенії.

Протоієрей Гліб Помелов, настоятель храму: «Я ее могу назвать как вторая мама. Это та святая, которая по-моему помогает во всех наших житейских нуждах. И в обретении жилища и при устройстве на работу, обретения супруги, супруга, за чад наших молится. То есть, она как наша вторая мама получается. И вот именно вот это действие наша мамочка – Ксения Петербургская».

Історія жінки, яка заради служіння Богу та людям зреклася усього, дивує та змушує замислитися про головне. Вона несла свій подвиг у мороз і спеку – молилася за рідний їй Петербург і за всю країну. Коли блаженна Ксенія тримала на руках чиюсь дитину, це було радістю для батьків, коли свята із ким-небудь їхала на возі, це був добрий знак для візника. Недарма народне шанування святої почалося задовго до її канонізації.

Сьогодні мало хто здатний сповна відтворити подвиг Ксенії Петербурзької. Утім варто намагатися хоча б частково збагатитися її чеснотами, головна із яких – любов до ближнього.

Поделиться: