Подвижник чи подвижниця? Тайна життя преподобної Досифеї

 

8 жовтня ми відзначали день пам'яті преподобної Досифеї – київської самітниці. Але на багатьох іконах її ім'я підписують «як чернець Досифей». 

Свято-Троїцький Китаївський монастир, що на південній околиці Києва, бачив багатьох подвижників, але найдивнІший з них таємницю свого життя приховував до дня кончини.  Ніхто не підозрював, що під іменем старця Досифея довгі роки ховалася жінка!

Народилася вона 1721 року в родині рязанських дворян Тяпкіних. У хрещенні дівчинку назвали Дарина. Ще будучи дитиною, вона декілька років провела в монастирі, де прийняла постриг її бабуся – черниця Порфирія. Ці рокИ вплинули на всю подальшу долю. Коли Дарину повернули в сім’ю, світське життя її вже не цікавило.

Якось Дар'я підслухала розмову батьків про знатного нареченого та своє заміжжя. І вирішила таємно покинути рідний дім. Після втечі вона обрізала волосся, одяглася простим селянським хлопцем, і, назвавшись іменем Досифей, попросилася на послух у Троїце-Сергієву Лавру. 

Так минуло три роки. Одного разу в Лавру в пошуках зниклої доньки приїхала мати Дар'ї. Під час богослужіння жінка запримітила молодого послушника й упізнала в ньому свою дочку. Дар'я миттю склала свій убогий пожиток, перекинула торбинку через плече і знову пустилася навтіки.

Дівчина дійшла до Києво-Печерської Лаври. Та тут її без документів не прийняли. У пошуках притулку Досифя прийшла в Китаївську пустинь. Тут, у земляній печері вона прожила 17-ть років. Харчувалася мохом і корінцями, вряди-годи хлібом, який приносили їй ченці Китаївської обителі.

Слава про прозорливого пустельника розлетілася містами усієї імперії. Тисячі людей приходили до нього по допомогу. Але ніхто не міг бачити його обличчя. Бо він спілкувався з людьми через маленьке віконечко. Винятком стала лише імператриця Єлизавета. Довго бесідував преподобний Досифей із царицею. Читав старець її серце і проникав у її душу. На все життя запам'ятала государиня свою покаянну сповідь у таємничого затворника.

За день до кончини преподобний Досифей вийшов із затвора і обійшов усі келії монастиря, прощаючись із братією. Після чого знову зачинився у своїй келії.

Вранці подвижника знайшли мертвим. Він молитовно стояв навколішках.  У руці затиснута записка, адресована братії: «Тіло моє готове до відшестя у вічне життя. Благаю вас, не відкриваючи тіла, поховайте його». Заповіт виконали в точності – так таємницю свого життя стариця забрала у могилу.

З плином декількох років у Китаївську обитель приїхала сестра Дар'ї Тяпкіної, яка все ще продовжувала шукати свою зниклу сестру. Побачивши портрет старця, вона упізнала в ньому давно зниклу Дар'ю. Так стало відомо, що великий затворник Китаївської пустині був не чоловіком, а дівчиною – преподобною Досифеєю.

Поделиться: