Чому їх називають покровителями коней? Історія мучеників Флора і Лавра

 

В останній день серпня Флорівський монастир, що на київському Подолі, гостинно відчинив браму для численних гостей. Стародавня обитель відзначила престольне свято – день пам’яті святих мучеників Флора і Лавра. 

Брати Флор і Лавр жили у Візантії і були каменотесами. Ревні християни, вони навернули багатьох людей до своєї віри. Коли язичницький правитель велів їм побудувати храм, вони звели його — але не поганський, а християнський. За це братів кинули в пересохлу криницю і живцем закопали. Так вони прийняли мученицьку смерть. Через багато років пастухи дали напитися хворим коням із цієї, вже відновленої, криниці, — і ті одужали.  За переказами, після відкриття мощей святих худоба перестала хворіти. Тоді й стали шанувати Флора і Лавра як покровителів коней.

Монахиня Леоніда: «Я например очень рада, что наш монастырь Флоровский, что он именно вот этих мучеников Флора и Лавра. Это такие святые, которые приняли мученичество за Христа, причем тяжелое мученичество. Их помощь ощущается всегда, потому что во все трудные времена как бы тяжело ни было, наш монастырь практически если закрывался, то на очень короткое время».

Перша письмова згадка про обитель в ім’я святих Флора і Лавра на Подолі датується 16-м століттям. 1710-го року, за наказом Петра I, Вознесенський жіночий монастир, що стояв навпроти Святих воріт Києво-Печерської Лаври, закрили. Його територія знадобилася для будівництва арсеналу Печерської фортеці. Черниць же розмістили у Флорівському монастирі на Подолі. Обитель славилася як осередок художнього гаптування і вважалася аристократичною. Насельниці,  представниці знатних родин, жили в окремих будинках. 1767-го року тут постриглася під іменем Нектарії княгиня Наталія Долгорукова.

Сучасний ансамбль монастирських споруд склався після пожежі 1810 року. Вогонь, від якого постраждав весь Поділ, був такої сили, що навіть плавилися кУполи. Муровані будівлі відновили. За державний кошт було реконструйовано Вознесенську та Трапезну церкви. А замість згорілих дерев’яних – звели кам’яні, зокрема Воскресенську церкву та келії. На території монастиря почали діяти школа для дівчаток із незаможних родин, богадільня та лікарня. Забудова Флорівського подвір’я у стилі класицизму – найвизначніша робота київського архітектора Андрія Меленського.

Михайло Кальницький, дослідник київської старовини: «Саме на Подолі зосереджувалося, фактично, київське життя. Це було вже десь з 14, 15, 16, 17 століття. Ось у ці час фактично Флорівський монастир став одним із зосереджень духовного життя Києва. Фактично його історія полягає з тих давніх часів ще польсько-литовської влади. Тоді виник дерев’яний храм на честь святих Флора і Лавра. Потім навколо нього склався монастир. І оцей жіночий монастир існував у ті часи, коли Поділ зосереджував у собі головну частину Києва». 

Сьогодні кожен турист, не кажучи вже про паломників, намагається відвідати Вознесенський Флорівський монастир, щоб на власні очі побачити його архітектурну красу, відчути його духовну атмосферу.

Поделиться: