Богоявленський собор міста Острога

 

Старовинне місто Острог вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1100 роком. На той час Острог був незначним поселенням і не відігравав серйозної ролі у громадському житті Київської Русі. Активний розвиток міста припав на XIV століття, коли воно стало резиденцією князів Острозьких. До сьогодні тут збереглося родинне гніздо колишніх володарів – князівський замок. У стінах цитаделі є і святиня західно-руського православ’я – Богоявленський собор.

 

Династія князів Острозьких володіла Острогом, починаючи з чотирнадцятого і аж до сімнадцятого століття. Засновником роду Острозьких був князь Данило. Матеріальні статки, а разом із ними й ім’я роду, закріпилося за його сином, Федором. Він був добрим воїном і брав участь у кількох битвах, обороняючи православне населення Волині. Але земні багатства Федору були вже не цікаві – він вирішив прийняти чернецтво. Решту свого життя князь провів у Києво-Печерській обителі. Через сто років після кончини він був канонізований у сонмі печерських святих.

Саме завдяки князям Острозьким місто перетворилося на один із найпотужніших культурних і духовних центрів Східної Європи. З чотирнадцятого по сімнадцяте століття на підлеглих їм землях постало десять монастирів і понад шістсот храмів. Найвідоміший із них – Богоявленський собор Острога. Збудований він був усередині п’ятнадцятого століття на Замковій горі князем Василем, прозваним Красним. Тоді місто перебувало у складі Литви, де православна віра не була в пошані. Звівши величний храм поруч із власною резиденцією, князь Василь тим самим показав, що в часи, коли Православіє переживає нелегкий період, рід Острозьких виступатиме гарантом та захисником прав місцевого православного люду. Храм Богоявлення Господнього був покликаний стати не тільки духовною твердинею православної Волині, але й частиною міського укріплення. Тисяча п’ятсот двадцять першого року онук будівничого собору князь Костянтин Іванович включив церкву в систему фортифікаційних споруд Замкової гори. Північна стіна храму стала фрагментом фортечного муру зі своїми бійницями та амбразурами для гармат.

Про роль, яку відводили Богоявленському собору володарі Острога, можна судити з того, що силует цього храму став офіційним гербом міста. А згодом зображення собору з’явилося також і на князівських печатках.

Проте з сімнадцятого століття Острог поступово втрачає роль оплоту Православія на Волині. Онука князя Костянтина Острозького княгиня Анна, вийшовши заміж за польського гетьмана Ходкевича, прийняла латинську віру з ім’ям Алоїза і стала активною поборницею католицтва. Саме при ній у Богоявленському соборі – гордості і славі православної Волині – на кілька століть припинилося богослужбове життя.

Два з половиною століття простояв собор у запустінні. Якось у нього влучила блискавка, унаслідок чого згоріла покрівля будівлі і вона поступово стала перетворюватися на руїни. Народ з жалем споглядав нищення святині, але нічого не міг вдіяти: храм був закритий волею володарів міста, як вони стверджували – «назавжди».

Разом із собором став занепадати і спорожнілий замок. Замкова гора, що кілька віків була духовним і адміністративним центром великого князівства, перетворилася на пустир. За відродження собору взялися лише у дев’ятнадцятому столітті.

Протоієрей Олександр: «900-річчя хрещення Київської Русі православна спільнота Острогу поставила питання про відродження і відбудову собору. За цих 200 з лишнім років, що він був закритий, він прийшов в занепад. Щось використовувалось на каміння, а сама стеля від часу і від того, що не використовувався він за призначенням, обвалилася. Залишалася тільки неушкодженою північна стіна. Зі старих печаток і старих малюнків, а також із тих древніх фундаментів, які залишилися, з 1886-го по 1881 р. відбудувався цей собор, який ви бачите і донині».

Освятили відроджений храм восени 1891 року. Згодом на місці, де колись стояла в’їзна брама з розвідним мостом, побудували надвратну дзвіницю. 1907 року собор отримав у дарунок від Києво-Печерської Лаври частинку мощей преподобного князя Феодора Острозького. Її вклали в ікону преподобного, написану на віку його гробу. Нині святиня зберігається у північній частині церкви, де після відновлення споруди облаштували боковий вівтар на честь Острозького угодника Божого.

На три десятиліття змушені були залишити свій храм віруючі у другій половині минулого століття. З 1960-х років у соборі діяв музей атеїзму. Усі розписи забілили вапном, але унікальний різьблений дубовий іконостас з образами не постраждав. Повернули собор церковній громаді у дев’яностому році.

Сучасний Острог – це музей просто неба. Небагатьом містам в Україні поталанило зберегти стільки пам’яток старовини. Пам’ятки давньоруської церковної та оборонної архітектури, унікальні стародруки, найстарший в Україні світський і богословський вищий навчальний заклад – все це Острог. Древня княжа столиця, науковий центр, оплот Православної віри.

Поделиться: