Храм в ім’я святих Кирила і Мефодія при Одеському інституті сухопутних військ

 

З часів хрещення Київської Русі ратна служба проходила у тісній співпраці з Церквою. Руські князі розуміли, що дружина, крім досвідченого воєначальника, повинна мати і духовного керманича. Ними стали священики. Згодом при кожному гарнізоні і військовому закладі був православний храм. У нашому сюжеті ми розкажемо про храм в Ім’я святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, що при Одеському інституті сухопутних військ.

В Одеському інституті сухопутних військ храм стоїть у центральній частині його головного корпусу. Таким чином він домінує над усім комплексом інститутських споруд.

Історія цього навчального закладу сягає початку минулого століття. Спершу це був Кадетський корпус, зведений за маніфестом імператора Миколи ІІ 1902 року. Восени того ж року відбулося і освячення кадетського храму в Ім’я святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. Храм розмістився на другому та третьому поверхах головного корпусу.  Проте події, що невдовзі відбулися у нашій країні, однозначно визначили подальшу долю військової святині: храм закрили, а його приміщення переобладнали під спортивний зал.

Рух за відновлення колишньої кадетської церкви розпочався наприкінці минулого століття, коли у цих стінах уже розміщувався Інститут сухопутних військ. Регулярні богослужіння вдалося відродити лише 2005 року. 

Ієрей Сергій Дмитрієв, настоятель храму: «После пасхального молебна было принято решение и разрешение о производстве восстановительных работ. Также было принято кардинальное решение, которое позволило храм восстанавливать всем миром – это решение о том, что во время субботних и воскресных дней, во время двунадесятых праздников, великих праздников церковных, проводить богослужение, причем проводить богослужение так, чтобы могли присутствовать не только офицеры, члены их семей, курсанты, солдаты этого института, но было принято решение, чтобы через КПП пропускали сюда, в этот храм всех молящихся».

Хоча церква будувалася як курсантська домова, — вона вражає своїми розмірами. Всередині висота храму сягає шістнадцяти метрів. На другому поверсі приміщення по периметру – балкон.

Занедбану святиню реставрували декілька років: перекрили стелю, відновили унікальну ліпку, поставили новий різьблений іконостас, схожий на попередній, дореволюційний. Стіни храму одеські іконописці прикрасили новими розписами, у візантійському стилі.

Сьогодні інститутський храм святих Кирила і Мефодія майже повністю відроджений із небуття. Нинішні військовики можуть поєднувати свою армійську службу та військову науку з молитвою. Традиція військових храмів, як і військового духовенства поступово відроджується у наших Збройних силах.

Православна Церква завжди високо цінувала подвиг військовослужбовця. У сонмі святих є воїни, які саме за своє самовіддане служіння на ратному полі були прославлені у лику святих. Це і благовірні князі Олександр Невський і Димитрій Донський, і праведний Феодор Ушаков. Про силу духу і подвиги цих славних ратоборців солдатам та майбутнім офіцерам найкраще зможе розповісти священик. Духовне гартування солдатові потрібне не менше, аніж фізичне. Це підтверджено багатовіковою історією спільного служіння Церкви й армії.

Ієрей Сергій Дмитрієв, настоятель храму: «Храм не в бревнах, а в ребрах (простое такое выражение). Храм восстанавливается, а это восстанавливаются, значит, наши души. Восстанавливается духовность в военной сфере, потому что военный человек, этот человек всегда он находится в опасности, это человек, который всегда, в любую минуту должен рискнуть своей жизнью или отдать даже свою жизнь за то, чтобы общество наше жило спокойно. И самое главное поэтому – это боевая подготовка, а боевая подготовка и физическая подготовка – она неотъемлема и неотделима от подготовки духовной и моральной подготовки».

Священик серед солдатів уже ні в кого не викликає подиву, також не дивують нікого і відроджені або заново збудовані військові храми. Військовослужбовець, вихований на християнських чеснотах, буде і мужнім солдатом, і хорошим громадянином своєї держави. Адже для віруючої людини особливу вагу мають такі поняття, як честь, обов’язок, Батьківщина.

Поделиться: