Храм на честь мучениці Татіани в Одесі

 

На початку минулого століття на території нашої держави уже діяла низка вищих навчальних закладів, і майже при кожному з них існував власний храм. Нині ця традиція відроджується. Восени дві тисячі шостого року свою церкву відкрили при Одеській національній юридичній академії. Храм освятили в ім’я мучениці Татіани, сповідниці віри Христової третього століття.

З вісімнадцятого століття свята Татіана вважається покровителькою студентства. Тоді й зародилася традиція при вищих навчальних закладах храми присвячувати мучениці Татіані. Одеський Татіанинський храм став першим таким в Україні, зведеним при світському виші.

Будівництво церкви розпочалося навесні двотисячного. Шість років тривали роботи. За цей час навколо майбутнього храму об’єдналися не тільки викладачі й студенти академії, на території якої зводилася церква, але й студенти інших вишів міста, мешканці навколишніх будинків. Будівельний майданчик перетворився на загальноміську толоку.

Нова храмова споруда заввишки сорок сім з половиною метрів. Вона має досить незвичну, як для храмів, форму яйця, що є символом вічного життя і вічної радості, до яких веде кожного із нас Христова Церква. Тому здалеку храм мучениці Татіани нагадує великодню крашанку.

Кожного дня сюди приходять викладачі, студенти, інші одесити, щоб вознести тут свої молитви до Господа. Для усіх них церква стала рідною.

Віра і просвіта завжди ішли поруч на нашій землі. Перші школи відкривалися при монастирях, перші вищі навчальні заклади були церковними. З появою у 18–19 століттях мережі світських академій і університетів перш за все при них зводили храми. До речі, однією з перших кафедр колишнього одеського юридичного факультету, який нині виріс в окрему Академію, була кафедра церковного права.

Юридична академія продовжила давню традицію. Щойно виділившись в окремий навчальний заклад, її керівництво одразу ж поставило за мету звести для своїх вихованців власну церкву. На думку викладачів, у виховному процесі майбутніх юристів храм має відігравати особливу роль, адже вони, як ніхто інший, повинні відчувати біль іншої людини. І якщо у серця майбутніх суддів і прокурорів ще зі студентської лави будуть посіяні зерна милосердя та співчуття, це піде на користь у першу чергу їм самим. Та й сам процес будівництва храму виховує людину, котра докладає своїх зусиль до зведення Божого дому.

Сьогодні сорокасемиметровий красень-храм уже є і невід’ємною частиною комплексу споруд академії, і окрасою всього району міста. Його поява – це продовження давньої традиції університетських храмів, це відродження тісної співпраці Церкви і освітніх закладів, релігії і науки, віри і знань.

Поделиться: