Територія добра. Юля Доманська

 

За статистикою, з кожним роком кількість дітей, хворих на діабет, неухильно зростає. І що найстрашніше – хвороба вражає малят перших років життя. Сьогодні в Україні страждають на діабет понад вісім тисяч дітей. І ще одна проблема — часто хворобу діагностують уже на пізніх стадіях, коли дитина у вкрай важкому стані потрапляє в лікарню. Діабет – невиліковна хвороба, але при постійному медичному контролі людина все ж може повноцінно жити навіть до глибокої старості. 

Коли десять років тому в родині Валентини й Сергія Доманських з Білої Церкви з'явилася донечка – щастю сім’ї не було меж. Непосидюче й усміхнене маля росло здоровим, розвивалося і тішило своїх батьків.

Лихо прийшло зовсім несподівано: коли дитині виповнилося три роки, Валентина вирішила оформити її в дитячий садок. Звернулися до лікарів за звичайними довідками, але Юля зненацька захворіла: стала кашляти, і незабаром лікарі діагностували в дитини запалення легенів. Під час одного з найсильніших приступів задухи дівчинку у непритомному стані доставили в реанімацію. З коми її вивели ін'єкціями інсуліну: перший же аналіз крові показав — у дитини розвився діабет найважчої форми.

У лікарні лікар пояснив Валентині, що відтепер життя її дитини цілкорм і повністю залежатиме від своєчасного введення інсуліну. 

Валентина Доманська, мама: «З хворобою Юлечки я вся година вдома, по догляду за нею. Я знаю, що є такі діти, які хворіють, але іх батьки працюють, діти ходять до школи, у нашому випадку я не можу цього дозволити. Із- за того, що малесенькі дози, потрібно набрати 0,75 чи 3,75 – це дуже важко набрати. Навіть на такому контролі, як Юлечка є зараз, важко зробити так, щоб усі було рівненько».

Зараз Юлечка навчається в п'ятому класі, і зовні нічим не відрізняється від своїх здоровіших однолітків. І в цьому – величезна заслуга її мами, яка за роки хвороби навчилася не тільки контролювати стан донечки, але й за найменшими ознаками здогадуватися про мінімальні відхилення і усувати їх. Валентина зробила все можливе, щоб хвороба не збіднила життя дитини, вона супроводжує дівчинку всюди: і в школу, і на заняття з англійської, і на танцювальну секцію. Її Юля – відмінниця і спортсменка, танцює хіп-хоп і мріє стати хореографом.

Однак ця зовні здорова активність дівчинки оманна —  рівень цукру в крові коливається постійно, і його доводиться вимірювати іноді з інтервалом у півгодини, і при цьому щоразу проколювати пальці для аналізу крові. Трапляються дні, коли дитина приймає до десятка уколів.

Юля: «Якщо понижується – слабкість, більш таке – руки трусяться. А якщо підвищується, те дуже хочеться пити й не хочеться нічого такого робить. Якщо низький цукор – потрібно помірять, а якщо геть низький – з'їсти довгий вуглевод, а якщо не в будинку – з’їсти цукерку й піти додому».

Ольга Хороша, дитячий ендокринолог: «Юлечка хворіє на цукровий діабет 7 років. Першого типу – важка форма. Одержує замісну терапію інсуліном. Тобто робить уколи інсуліном сім раз у день. Перебіг хвороби в неї лабільне. Як низький цукор буває протягом дня, так і високий. У неї є ускладнення – липодистрофия. Це ущільнення в місцях ін'єкцій інсуліну, і збільшена печінка».

Ущільнення в місцях ін'єкцій, про які каже лікар Юлі, перешкоджають своєчасному й нормальному усмоктуванню інсуліну, що створює реальну загрозу для життя дитини. Однак сучасні технології дозволяють розв'язати цю проблему для діабетика — безболісно й дуже ефективно. Лікарі рекомендують установити прилад безперервної подачі інсуліну в організм – так звану інсулінову помпу.

Ольга Хороша, дитячий ендокринолог: «У цей час у нас в Україні зареєстровані інсулінові помпи. Це невеликий прилад, у який накачується інсулін, і через який видаткові матеріали цей інсулін попадає під шкіру. Попадає він під шкіру постійно – 24 години на добу. Це відрізняється за своєю методикою від ін'єкцій інсуліну, тому що ін'єкції інсуліну діє 2-3 години. А отут щогодини попадає під шкіру інсулін. Це набагато зручніше. Не потрібно носити із собою інсулін і шприци, помпа завжди перебуває при дитину».

На думку лікарів, інсулінова помпа допомогла б дитині компенсувати шкоду від уже наявних ускладнень. Однак коштів на цей прилад вартістю понад 30 тисяч гривень у родині немає.

Валентина Доманська, мама: «Я розумію, що час іде, що це дорогоцінне час, коли ще немає таких наслідків діабету, і мі протрималися, і можна поставити зараз цю помпу, і трошки відтягти, чи навіть уникнути цих ускладнень, і я розумію – час іде, і мі не в змозі поставити цю помпу».

Інсулінова помпа життєво важлива для дитини, і придбати її бажано якомога швидше. Якщо ви готові допомогти Юлі, зв'яжіться з її мамою - Валентиною Доманською. Її телефон: 066-91-20-207.

Родина сподівається на нашу з вами допомогу!

Журналіст: Пєтухова О.

Оператор: Грязнов Ю. 

Поделиться: