Територія добра. Данило Сидельцев

 

Розповідаючи вам про потреби вимушених переселенців, ми не можемо оминути проблеми, що залишаються, так би мовити «за кадром». Багато людей, які приїхали з Донецька і Луганська, бояться відкрито розповідати про своє горе: їх лякає воєнне протистояння і тривожать можливі ускладнення в житті рідних. Дуже часто переселенці бояться говорити на камеру і навіть фотографуватися. З героями нашої рубрики «Територія добра» ми переважно знайомимося через волонтерів. Саме вони (добровольці організацій «Волонтерська сотня» і «Донбас-СОС») допомагають шукати людей, які, попри свій страх, довіряють нам свої непрості історії.  

Людям, які втекли від бойових дій на Донбасі, тиша мирного парку може видатися оглушливою. Здається, ще зовсім недавно через Макіївку, звідки родом родина Ганни Миколаївни Сидельцевої, ішли танки, і діти завмирали від жаху перед черговим обстрілом.

Ганна Миколаївна виїхала з Макіївки, щоб подалі від війни вивезти своїх онуків. Вона виховала п'ятьох дітей, а тепер ось уже десять років замінює онукам і маму, і батька. Мати цих діток страждала алкогольною залежністю і тому в молодшої дитини – дванадцятирічного Данилка – лікарі діагностували затримку розумового розвитку й порушення психоневрологічного характеру. Коли розпочалися воєнні дії, стрес погіршив стан дитини.

Виїхати із зони АТО родині Сидельцевих допомогли волонтери. За словами Ганни Миколаївни, отримати дозвіл на виїзд із зони бойових дій вкрай складно – пропуском для їхньої родини стала довідка про хворобу хлопчика.

Турботами волонтерів Данила помістили на двомісячний курс реабілітаційного лікування в психоневрологічній клініці імені Павлова, що поруч із Кирилівською церквою. Данилко розповідає, що у його 12-му відділенні — добра і чуйна лікар, він багато часу проводить за розвиваючими іграми.

Медичної допомоги наразі потребує і Марина – старша онука Ганни Миколаївни. Дівчинку готують до операції з видалення доброякісного новоутворення, але коштів на операцію в родини немає. Марині треба пройти обстеження в хірургічному відділенні однієї з київських клінік і полікуватися там. Допомога (щоправда, уже педагогічного характеру) потрібна й Данилкові. Йому потрібен учитель, який зміг би надолужити навчальний процес. 12-річний хлопчик з початку воєнних дій не вчиться, він має рівень розвитку восьмирічної дитини, але при відповідній корекції зміг би підтягтися з математики й мови. Якщо у вас є можливість допомогти дітям, зв'яжіться з їхньою бабусею – Ганною Миколаївною телефоном: 099 – 975-68-07.

Родина Сидельцевих не зможе впоратися зі своїми проблемами без вашої допомоги!

Журналіст: Пєтухова О.

Оператор: Грязнов Ю. 

Поделиться: