Олександро-Невський храм у Могилеві-Подільському

 

Храм на честь святого благовірного князя Олександра Невського був побудований у Могилеві-Подільському у 20-му сторіччі як полковий для місцевого гарнізону. Проте Господь визначив цьому храму іншу долю.

Місце, де сьогодні стоїть Олександро-Невський храм, у 19-му столітті належало військовим. У 90-х роках 19-го століття було вирішено побудувати на території гарнізону величний храм, розміри якого дозволяли б молитися на богослужінні усім військовим.

Розробили спеціальний проект православного полкового храму. Невдовзі за цим проектом було побудовано храми у військових частинах Жмеринки та два храми у сусідній Хмельниччині. Тож, можна припустити, що в перспективі тодішнє військове відомство планувало побудувати такі храми на території більшості гарнізонів країни. Та на заваді цьому стала революція 1917 року.

Революційні події залишили тяжкий слід на тілі Олександро-Невської церкви Могилева-Подільського. Протягом минулого століття храм декілька разів закривали. Уперше його закрили більшовики одразу після революції. Під час Великої Вітчизняної війни храм закидали гранатами фашисти, щоб вигнати звідти жителів міста, які там переховувалися. Пізніше німецькі війська влаштували в Домі Божому стайню.

У повоєнні роки у храмі знову затеплилася лампада молитви, проте, як виявилося, ненадовго. Аж до початку 1990-х у стінах полкової церкви розміщувався клуб для військових.

За ці неповні чотири десятиліття храмовій споруді було завдано великої шкоди: всередині були забілені майже всі розписи і лише якимось дивом у верхній частині вони залишилися майже неушкодженими. Крізь продірявлений дах кілька років споруду заливало водою, яка сильно попсувала стіни. На місті вівтаря, який тоді був сценою, всі ті роки стирчала фігура вождя світового пролетаріату.

Також було геть знищено чудову шатрову дзвіницю, розібрано вівтарну апсиду та головний купол. А унікальний кам’яний декор, який прикрашав храм зовні,  і сам поступово руйнувався.

Проте, рано чи пізно, а справедливість все ж мала перемогти, і чудове творіння наших предків, яке було призначено для спілкування людей з Богом, передали віруючим. Щоправда, тепер це – звичайний парафіяльний храм.

З відродженням Олександро-Невського храму, стародавній Могилів, який налічує з часу свого заснування вже п’яте сторіччя, відродив усі три свої святині, сплюндровані за часів безбожної епохи. А ми відтепер маємо можливість ознайомитися і з такими своєрідним напрямом у церковній архітектурі, як військове храмове зодчество.

Могилів-Подільський, що розмістився між гір на лівому березі Дністра, завжди був своєрідною візитівкою України на її південно-західній межі. Адже по той бік річки вже Молдова.

Колись святий князь Олександр Невський охороняв кордони Святої Русі й утверджував Православ’я на широких просторах, населених благочестивим людом. І  в наші дні православні храми, немов духовні фортеці, стоять по обидва боки як православної України, так і православної Молдови. Вони зберігають наш внутрішній мир і духовно захищають обидва православні народи.

Поделиться: