Успенський собор у Золотоноші

 

«Золотоноша всюди хороша» – полюбляють повторювати жителі Черкащини. Йдеться про одне з найстаровинніших і наймилозвучніших за назвою міст цієї області. Центральна споруда Золотоноші — це її головний храм, собор на честь Успіння Божої Матері.

Церква виросла у центрі міста у першій декаді двадцятого віку. Ще з середини вісімнадцятого століття тут стояв дерев’яний храм, який згодом згорів. Новий величний собор, зведений з каменю, став головним у місті, а крім того – однією з найбільших храмових споруд усієї центральної України. Його підкреслено святковий вигляд одразу додав більшої урочистості і всьому архітектурному обличчю Золотоноші. 1910 року золотоніський Успенський собор освятили.

Атеїстична доба дивом не стерла з лиця землі цей Дім Божий. Наприкінці тридцятих років 20-го століття богослужіння тут і зовсім припинилися. З церкви, знявши куполи, зробили склад солі. Від постійної вологи у приміщенні з’явився грибок, який і досі роз’їдає стіни храму. Хоч і сьогодні церква все ще несе на собі сліди недавнього варварства, але, попри це, всередині собор заворожує своїм оздобленням.

Окрім головного – Успенського – храм має ще й бокові вівтарі: правий в ім’я Пресвятої Трійці, і лівий – на честь святителя Миколая.

Від невеличкого кладовища, що за вівтарною стіною собору, сьогодні залишилася тільки могила одного з настоятелів, який служив у храмі ще в 19-му столітті. А в пам’ять усіх, хто знайшов тут свій вічний спокій, кілька років тому на місці зруйнованого цвинтаря поставили хрест.

Як окрема територія ця місцевість була відома ще за Середньовіччя. Як про місто про Золотоношу є згадки уже з початку 17-го століття. Таку незвичну назву вона дістала через річку Золотоношку, на якій постало місто. Якщо за погожої днини дивитися на дно річки, то пісок з домішками слюди, блищав, наче золото. Звідси і виникла назва.

Поруч із поселенням тут стояла козацька фортеця, зведена на острові колись широкої річки. В епоху Середньовіччя тут точилися жорстокі бої, в яких славні козацькі витязі боронили нашу землю і православну віру від нищення та наруги.

Наприкінці 18-го століття Золотоноша стає повітовим містом і отримує власний герб. 1635 року місто здобуває Магдебурзьке право.

Свого часу у ньому побували такі видатні постаті, як Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Григорій Сковорода.

Золотоніський край дав нам першого ректора Київського університету Михайла Максимовича. Тут же народився і відомий герой Вітчизняної війни 1812 року, нащадок козацького роду Дмитро Невіровський. Пам’ятник цьому офіцеру стоїть сьогодні поруч із Успенським храмом.

Протягом свого існування це місто переживало і час злетів, і періоди занепаду. Але якщо душа людини не припинятиме прагнути до Вічного і Високого, якщо на першому місці завжди залишатиметься Творець, тоді жодні негаразди не зможуть нас подолати. Саме віра в Бога додавала в часи випробувань сили нашим предкам, які Господу віддавали усе найкраще, у тому числі і свій талант. Тому сьогодні ми милуємося прекрасними храмами й соборами, які засвідчують людське прагнення присвячувати Богові всі свої уміння й здібності. І саме тому найбільшою прикрасою Золотонощини здавна були її храми, найвеличніший із яких – собор на честь Успіння Божої Матері.

Поделиться: