Георгіївський храм Львова

 

Львів, який завжди пишався своїм архітектурним розмаїттям, нелегко здивувати чимось новим. Але зведений наприкінці 19-го століття Георгіївський храм на вулиці Короленка, безперечно, надав кам’яній палітрі міста нового дихання. Саме там нині міститься кафедра Львівського православного єпископа.

Фундаторами та ініціаторами будівництва храму були купці, які приїздили до Галичини з Балкан, Молдови та Росії. Відчуваючи потребу в духовній підтримці, вони утворили православну громаду. Це був не найкращий час для Галичини. Наприкінці вісімнадцятого століття ці землі перебували під владою Австрії, і православних храмів тут не залишилося зовсім. Це спонукало невелику православну громаду Львова 1787-го року просити дозволу в австрійського імператора Йосифа Другого на будівництво у місті свого храму. Проте понад століття православним доводилося орендувати приміщення у різних будинках, і нарешті 1897 року було розпочато будівництво. Будівельними роботами керував спеціальний комітет, до складу якого, зокрема, входив професор Львівського університету Михайло Грушевський, всесвітньо відомий учений, історик.

Храм зводили з червоної цегли спеціального випалу та білого тесаного каменю, що його привозили з полянських і тернопільських каменоломень. Вікна храму були прикрашені традиційними для заходу вітражами, виготовленими у Відні.

Буремні часи двадцятого століття були милостивими до цього затишного храму. З моменту свого освячення і до сьогодні Георгіївська церква жодного разу не закривалася. Тут постійно звершувалася служба Божа і звучала тиха молитва.

Одна з найголовніших святинь храму — чудотворна ікона Пресвятої Богородиці.

Схожість із православною Елладою спостерігається тут у всьому. Всередині по боках храм прикрашений галереями, традиційними для візантійських церков. А вздовж стін стоять спеціальні місця для сидіння, виготовлені з різьбленого дуба за формами грецьких стасидій.

Скромний і невеличкий храм, що немов невгасима лампада, готовий обігріти кожного, хто відчуває таку потребу, об’єднав навколо себе православних львів’ян. У цьому затишному подвір’ї, серед столітніх дерев, хочеться думати тільки про святе і вічне.

Автор: Баршай С. 

Режисер: Стеганцов В.

Поделиться: