Іллінський храм Чорнобиля

 

Українське Полісся – це край лісів, річок та озер. Завдяки своїм багатствам поліські землі завжди вважалися природною скарбницею України. Усе змінив 1986-й рік. З того часу слова «Прип’ять» та «Чорнобиль» знають в усіх куточках землі. Десятки тисяч родин покидали рідні домівки, залишаючи тут не лише майно, але і свої спогади, свою пам’ять. Проте зовсім ця земля не обезлюдніла – багато її уродженців через кілька років після трагедії повернулися у рідні обІйстя. З початком нового тисячоліття настав час і для відродження головної святині Чорнобильського краю – Іллінського храму, що у самому Чорнобилі. 

,

 Місце, де стоїть храм в ім’я пророка Іллі, намолене віками. Високий пагорб на березі Прип’яті одразу після хрещення Русі прикрасився храмами. Нинішній звели наприкінці 19-го століття замість старого дерев’яного.
Після вибуху на Чорнобильській станції храм сімнадцять років не діяв. Відроджували святиню і мешканці міста, і працівники зони. Сьогодні в самому Чорнобилі, за офіційними даними, постійно проживає біля сотні чоловік і понад три тисячі співробітників станції працюють у зоні вахтовим методом.
Обпалена радіацією, поліська земля не збирається здаватися. Усупереч прогнозам медиків, усупереч законам логіки люди живуть на ураженій, але своїй землі. І виявляється, що любов до малої батьківщини, до отчого дому перемагає науку – мешканці зони доживають до глибокої старості.
Відродження чорнобильського храму сам факт життя в зоні наповнює іншим,  духовним, змістом. Люди не просто хочуть тут жити: вони хочуть жити з Богом.
З дитинства така рідна для корінних чорнобильців, Іллінська церква стала своєю і для тих, хто вже у наш час приїхав сюди працювати.
 
 Відроджена святиня вселила в чорнобильців надію на те, що, як і колись покинутий, а тепер знову сповнений життям храм, згодом оживе і увесь тутешній край. Тисячі років селилися тут люди, і неможливо повірити, що усе може так раптово скінчитися…
 З моменту відкриття храму у ньому зберігаються мощі святих, по молитвах до яких Господь допомагає при променевих захворюваннях – це частки мощей святителя Феодосія Чернігівського, преподобного Серафима Саровського та священномученика Володимира Київського. Жителі і працівники зони просять святих угодників допомогти їм вижити у своєму краї, зберегти його для майбутнього.

,

Нам не відомо, яке майбутнє приготував Творець цій землі. Але через те, що сталося, Господь навчає людей подвигу любові, духовності, самопожертви. А нам справжній урок дають нинішні мешканці зони, які, керуючись прабАтьківським інстинктом, не хочуть залишати свою землю. Їхнє життя – це суцільний подвиг. Подвиг в ім’Я Господа, в ім’я Батьківщини, в ім’я людства.

Поделиться: