Глинська пустинь

 

За сорок верст від Путивля та за дванадцять — від Глухова, неподалік впадіння річки Обести у Клевень у першій половині шістнадцятого століття розпочалася славна історія Глинської пУстині. Її заснування пов’язане із явленням на цьому місці, тоді прихованому за густими лісами, чудотворного образа Різдва Божої Матері.  На місці явлення ікони поставили каплицю, від якої і бере початок обитель.
Свою назву пустинь дістала, ймовірно, від володарів цих земель князів Глинських, які до того ж були одними з її перших меценатів.
Минали роки. Монастир розвивався і духовно, і матеріально, поступово розширюючи своє господарство та активізуючи освітню та благодійну діяльність.
На початку двадцятого століття Глинська пустинь мала: дзвіницю, п’ять храмів, центральним із яких був Різдво-Богородичний собор, 19 житлових корпусів, вісім паломницьких готелів, лікарню з аптекою, низку господарських приміщень, а також майстерні: взуттєву, свічкову, палітурну, шкіряну, майстерні живописців і позолотників. Неподалік монастиря — два його скити. Загалом пустині належало: дев’ятсот тридцять десятин орної землі і півтисячі десятин лісу.
Залишила свій яскравий слід Глинська пустинь і як осередок православних духівників.  Ще за життя вони мали дар прозорливості та зцілення. Разом зі старцями Оптиної пустині, глинські духівники несли особливий вид чернечого служіння, який для багатьох став духовним маяком у бурхливому житейському морі.
У зеніті свого розквіту на початку ХХ століття Глинська обитель налічувала майже триста насельників. Щорічно сюди приїжджали близько шістдесяти тисяч паломників.
У двадцятому столітті святиня двічі пережила руйнування. Спершу 1922 року. Монастир закрили, храми зруйнували, натомість тут став господарювати колгосп «Червоний жовтень».
З початком Великої Вітчизняної війни до обителі знову повернулися монахи. Майже два десятиліття – до 1961 року – тут діяв монастир.
Початок шістдесятих приніс святині новІ випробування: братію знову розігнАли і у стінах монастиря розмістився будинок інвалідів, а пізніше — психоневрологічний інтернат. Та не може святе місце бути порожнім.
1994 року у Глинській обителі знову зазвучала чернеча молитва. У монастирі відкрили два новИх храми: в ім’я святителя Миколая Мірлікійського та надбрамний – на честь Іверської ікони Божої Матері. Братія докладає усіх зусиль, аби ця православна оаза повернула собі колишню велич.
Попри активне будівництво монастир і сьогодні повністю відповідає своїй назві – пустинь. З одного боку його оточує ліс, а з іншого – річкИ і лУки. Як і у минулі віки, братія відроджує традиційне сільське господарство, що дає можливість прогодувати себе, а також щедро пригостити гостей.
Немов до тихої пристані поспішають сьогодні прочани у Глинську пустинь. І зустрічає їх тут Сама Богородиця, Яка уже декілька століть невидимо простирає Свій омофор над цим місцем. У тиші соснового лісу, вдалинІ від міської суєти, у труді і молитві звершується служіння Богові і людям.

Поделиться: