Мгарський Спасо-Преображенський монастир на Полтавщині

 

За кілька століть свого існування Спасо-Преображенський Мгарський монастир, що поблизу Лубен на Полтавщині, завжди відігравав провідну роль у захисті святого Православ’я по всій території Лівобережної України. І сьогодні він також залишається однією з найвідоміших і найшанованіших обителей в Українській Православній Церкві.

Перші монахи оселилися на цьому місці ще на початку XVII століття. Висока гора в Мгарському лісі на правому березі річки Сули завжди заворожувала своєю природою кожного, хто потрапляв у ці благословенні місця. Це, мабуть, і спонукало власницю цих земель Раїну Вишневецьку заснувати тут, у шести кілометрах від Лубен, православний монастир. Окрім земельного наділу, благочестива княгиня виділила також і значні кошти на будівництво.

Цей монастир будувався як форпост у боротьбі з наступаючою з заходу унією та католицизмом, — розповідає єпископ Полтавський і Кременчуцький Филип, який відроджував цю обитель на початку 90-х. — У цьому монастирі перебували майже всі київські митрополити та українські гетьмани. У різні часи обитель відвідали відомі письменники: Олександр Пушкін, Тарас Шевченко, Леся Українка. До речі, в середині XVII ст. у монастирі під іменем монаха Гедеона перебував син Богдана Хмельницького Юрій.

Найбільшої слави обителі приніс Царгородський святитель Афанасій Петеларій, Патріарх Константинопольський. Подорожуючи з Москви додому, він у лютому 1654 року заїхав до свого улюбленого Мгарського монастиря, де святитель і раніше бував. Але цього разу тут він занедужав і через декілька місяців відійшов до Господа. Святителя поховали в обителі за візантійською традицією, згідно з якою Царгородських первосвятителів ховали у сидячому положенні. Після революції мощі святителя Афанасія забрали в музей, а з середини минулого століття вони почивають у Благовіщенському кафедральному соборі Харкова.

Для віруючих Полтавщини Патріарх Афанасій назавжди залишається рідним шанованим покровителем усього краю. День пам’яті святителя є одним із найбільших свят у Мгарському монастирі. Сюди з’їжджаються тисячі прочан не тільки з України, але й з сусідніх держав, щоб вшанувати пам’ять великого угодника Божого і нашого заступника.

Революційні потрясіння сильно позначилися на цій святині. 1919 року більшовики розстріляли за стінами обителі всю братію. А в 1920-х роках нова влада повністю ліквідувала і всю обитель. У стінах святині розмістили патронат, де утримувались діти “ворогів народу”. Потім там квартирували Будинок престарілих, дисциплінарний батальйон, а після війни в монастирі розмістились льотчики. На пам’ять про ті ганебні часи та як застереження для наступних поколінь, під час нинішньої реставрації було вирішено залишити зображення зі слідами кощунств. Святий образ сьогодні із простреленим ликом є живим свідченням того, до чого може дійти людина, в серці якої не залишилося місця для Бога.

1993 року до древньої обителі знову прийшли монахи. Відтоді монастир повернувся до свого звичного ритму. За відносно короткий період відновили Преображенський собор, монастирську дзвіницю, братські корпуси і Благовіщенський скит.

Обитель має власне господарство. Окрім пасіки і традиційної живності, у монастирі сьогодні живуть екзотичні птахи. Абсолютно спокійно подвір’ям прогулюються  павичі і фазани, яких свого часу подарували обителі. А домашній орел і ворон пильно розглядають кожного прочанина, який прямує до собору.

Домінантою архітектурного комплексу Мгарської святині є величний Спасо-Преображенський собор – визначна пам’ятка українського бароко, зведена наприкінці XVII ст. з ініціативи українського гетьмана Івана Самойловича. Цей храм став прикрасою не лише православної Полтавщини, але й усього християнського світу. Він і сьогодні вражає паломників своїми величними формами та неповторним оздобленням.

З ХІХ ст. монастир прикрасився триярусною дзвіницею. Відтоді її неповторний силует разом із собором стали візитною карткою усієї Полтавщини, а її маківку видно на багато кілометрів від обителі. Сьогодні, як і кілька століть тому, монастирська дзвіниця закликає православний народ до Божого храму.

У колись занедбаній святині знову лунають слова тихої чернечої молитви. Тепер, як і раніше, усі хто мандрує між Києвом і Харковом, можуть милуватися красою Мгарського лісу та його святинею – Преображенським монастирем. І як і раніше, нинішні паломники відвідують це святе місце та просять у Господа милості і спасіння.

Автор: Баршай С.

Поделиться: