Благовіщенський кафедральний собор у Харкові

 

На початку ХХ-го століття у центрі Харкова було завершено будівництво величного собору на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. Тоді, мабуть, ніхто не здогадувався, що незабаром православне життя міста буде зосереджено саме в цьому храмі. У Благовіщенський собор перенесуть архієрейську кафедру і там зберігатимуться найбільші святині Слобожанщини.

Розробити проект собору на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці було доручено харківському архітектору Михайлу Ловцову. За проектом, новий собор мав постати у популярному на той час нео-візантійському стилі. Проте головною особливістю будівлі стала дзвіниця, що за своєю архітектурою була ближчою до готики, з її відповідними формами. Замість традиційної для наших храмів маківки, верхівка дзвіниці більше нагадує ратуші в містах Західної Європи.

Завдяки таланту архітектора, його геніальне творіння, що постало в центрі Харкова на правому березі річки Лопань, змогло в собі органічно поєднати і фантастичну строкатість східної архітектури, і витончену елегантність готичного Заходу. Для свого часу Благовіщенський собор став чи не найвдалішим прикладом синтезу різних напрямів у архітектурних стилях. Його оригінальний силует вніс свій неповторний колорит у центральну забудову Харкова. Будівельні роботи тривали майже 20 років, а на все будівництво собору разом із дзвіницею пішло без малого 7 мільйонів цеглин.

Вітражі на вікнах собору – теж елемент готичного оздоблення. На них зображено святителів і преподобних, особливо шанованих на Слобожанщині. Сьогодні в стінах Благовіщенського собору лежать мощі великих угодників Божих, прославлених Церквою: святителя Мелетія Харківського, священно-мученика Олександра Харківського. Із середини минулого століття в Благовіщенському соборі почивають мощі видатного церковного діяча XVI-XVII століття святителя Афанасія, патріарха Царгородського, Лубенського чудотворця. Свого часу цей архіпастир відійшов до Бога в Лубенському монастирі поблизу Полтави, де і був похований. Це єдиний канонізований Константинопольський святитель, який знайшов упокоєння на наших землях.

Страшні комуністичні часи оминули цю святиню, але в 30-х роках 20-го століття  Благовіщенський собор все ж закрили. Хоча нова влада і обіцяла використовувати його для культурних цілей, проте через деякий час на території храму помістили конюшню, а в підвальних приміщеннях собору – склад нафтопродуктів. Навіть після відкриття храму в 1943 році, до 80-х років його цокольну частину займала фруктова база місцевого Облвиконкому.

Сьогодні Благовіщенський собор – це не просто один із найбільших храмів України. Це візитівка Харкова та його символ. Маючи порівняно незначний вік, цей храм, тим не менш, завдяки своїй виразній архітектурі, став відомим не лише в Україні, а і за її межами. Тому, коли згадують про православну Слобожанщину, то в кожного постає в уяві знаменитий харківський собор на честь Благовіщення Божої Матері.

Автор: Баршай С.

Поделиться: