Наші святині. Благовіщенський храм Коломиї

 

Із плином віків у великих містах накопичується енергія людей, які ходили їхніми вулицями, торгували на їхніх площах, купалися в річках та потоках. Особливу атмосферу міста Коломиї, що на Прикарпатті, передають її архітектурні пам’ятки, які є справжніми витворами мистецтва. Серед них — Благовіщенська церква – як найяскравіший зразок гуцульської архітектури.

Коломия – важливий культурний осередок Прикарпаття. Першу письмову згадку про місто знайдено у Галицько-Волинському літописі, і датується вона тисяча двісті сороковим роком. З давніх часів серед мешканців міста було багато євреїв, основним заняттям яких була торгівля. Можливо, саме з їхньою присутністю пов’язана і назва – «Коломия», що у перекладі з ідишу означає «голос народу Божого».

Місто процвітало, його населення постійно збільшувалося, і виникала потреба у храмах. Уже у першій половині шістнадцятого століття православні міщани отримали дозвіл заснувати у Коломиї монастир, який до наших днів не зберігся. Тоді ж біля обителі звели церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Протоієрей Василій Кобельський, настоятель Благовіщенського храму: «Звичайно, за ці часи цей храм пережив усякі бурі житейського моря. Але так дав Господь, що коли в дійсності Господь дав благодать на цій країні, істинна церква, яка являється православною і отримала цю велику спадщину, цей храм, де наші прабатьки тут звершували молитви, де і святі люди своїми ногами переступали поріг цього храму, це такі як Іов Почаївський, це гетьмани великі, воєначальники перед тим, як мали вступати у двобій із нашими ворогами вони так само приходили і відвідували наш храм, беручи благословення у Бога».

У вісімнадцятому столітті Благовіщенську церкву було перевезено на нинішнє місце, та у народі за нею залишилася назва «монастирська». Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці стоїть на міському кладовищі на одній з околиць Коломиї. Здавна на Гуцульщині церкви будували здебільшого на краю села.

Благовіщенський храм належить до найдавніших  гуцульських церков. Коли у тисяча п’ятсот вісімдесят дев’ятому році татаро-монгольська навала вщент зруйнувала усю Коломию, було пошкоджено і цей храм. Лише через деякий час давню святиню відновили.

Майстер, який відбудовував церкву, дбайливо відтворив її первісну побудову. З усіх православних храмів цей має найбільш приземкуватий вигляд. Через це в народі його назвали «печеричкою». В українській архітектурі немає іншої церкви, де ритм присадкуватих, пропорційних членувань провели б так послідовно і майстерно. Його будівничий був справжнім художником, спроможним у малому втілити гармонію і красу.

В інтер’єрі Благовіщенської церкви все побудовано на контрасті. Темні бокові зруби через низьку стелю виглядають скромно, а центральні – світлі, й завдяки бані – величаві.

У плані це типовий храм гуцульської школи традиційного дерев’яного зодчества – хрещатий, п’ятизрубний, одноверхий. Стилістично пов’язана з церквою і дзвіниця, розміщена поряд.

Дзвіниці Коломийщини належать до найдавніших зразків дерев’яного будівництва. Своїм походженням вони сягають готичної доби і витворилися з оборонних веж, що тривалий час служили, через нестачу церков, для релігійних потреб громади.

«Варто сказати, що коли б гуцул не почув голос дзвону, то не рушив би до церкви на відправу. Особливо в горах, де парафіяни мешкають так розлого, лише голос дзвону спроможний зазивати віруючих до молитви за живих і мертвих», - писав Софрон Витивицький в «Історичному нарисі про гуцулів».

Як і Благовіщенський храм, його дзвіниця вирізняється підкреслено горизонтальними пропорціями. Збудована у вісімнадцятому столітті, вона є найпоширенішим на Гуцульщині різновидом дерев’яної дзвіниці типу «четверик на четверику». Перший ярус – зрубний четверик, другий – відкрита аркада-галерея, увінчана невисоким наметовим дахом.

У давнину церкви на Гуцульщині були маленькі за розмірами. Тому Благовіщенська церква, як і її дзвіниця, мініатюрна.

Народні майстри, будуючи храми, наділяли свої витвори самобутніми неповторними рисами. З великим мистецьким хистом і фантазією вони щоразу по-різному застосовували архітектурні деталі, змінювали пропорції.

На початку двадцятого століття храм Благовіщення Пресвятої Богородиці закрили. Деякий час у його стінах знаходився Музей писанки. І лише тисяча дев’ятсот дев’яносто першого року Коломийська міська рада повернула храм релігійній громаді.

Протоієрей Василій Кобельський, настоятель Благовіщенського храму: «У цій святині багато людей воскрешається від своїх гріхів, очищують свої душі, дістають зцілення, даже, якщо церква закрита, то людина прикладає голову до стін цього храму і є очевидці, є свідки, які кажуть, що людина стає здоровою. Значить, це свідчить про те, що так як апостол Павло, його тінь падала на людей і зціляла, так і сьогодні святиня Божа – це є місце святе, бо кожна церква побудована на тому місці, де дійсно вказує Господь».

Нині у Благовіщенському храмі щонеділі та на свята звершується Божественна літургія. У стінах, що зберігають славну пам’ять про наших предків, підноситься до Бога та Його Пречистої Матері молитва за упокій душ спочилих предків та за здоров’я їхніх нащадків. Господь явив справжнє диво у тому, що цей древній храм зберігся до нашого часу.

Автор: Троцька-Баршай І.

Режисер: Дубров С.

Оператор: Двойченков Д.

Поделиться: