Подвійне свято у Чернігові. Пам'ять покровителів міста

 

Чернігів цього тижня двічі поринав в атмосферу свята. 25 жовтня там святкували пам’ять святителя Філарета Гумілевського, а ще через день – преподобного Миколи Святоші.

25 жовтня два роки тому у Чернігівському Свято-Троїцькому кафедральному соборі відбулося прославлення у сонмі святих архієпископа Чернігівського та Ніжинського Філарета Гумілевського. Святкове богослужіння очолив Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Володимир, співслужили йому ієрархи з різних єпархій України, Білорусі та Росії. Ця надзвичайно важлива подія у духовному житті Чернігівщини зібрала тисячІ вірян. Були серед них і рідні святителя  – його племінниці у п’ятому поколінні Марія Гумілевська та Людмила Милютіна. Вони спеціально приїхали з-за кордону, аби вклонитися чесним мощам новопрославленого святого, свого родича.

Потік вірян до святого молитвеника не припиняється і нині.

Архієпископ Чернігівський Філарет - один із найосвіченіших архієреїв 19-го століття. Історики називають його «ученим на єпископській кафедрі». Усе своє життя він не полишав науку, залишивши нам у спадок ґрунтовні історичні й богословські труди. Найбільш плідний період наукової діяльності владики Філарета припав на час його служіння у Харкові та Чернігові.

Тут, у Чернігові, минули сім останніх років його життя. Владика багато потрудився над облаштуванням і ремонтом церков та монастирських комплексів, зводив нові храми. Помер архієпископ Філарет 1866 року у розпал епідемії холери, що охопила тоді Чернігівську губернію. Владику попереджали про небезпеку, та він вважав своїм обов'язком підтримати людей у цей важкий час. Поховали його у крипті Свято-Троїцького собору.

Прикладом жертовного служіння Богові і ближньому є життя ще одного святого цього краю – першого руського князя, який прийняв чернечий постриг. Його ім’я пов’язане з Єлецьким Успенським монастирем.

Князь був одружений, мав дітей й успішно правив одним із найбільших князівств на Русі. Однак у 29 літ, тоді іще Панкратій, він твердо вирішив залишити славу, багатство та владу заради служіння Богові. У київському Печерському монастирі князь прийняв постриг з Ім’ям Микола. 

За власний кошт він звів в обителі Троїцьку надбрамну церкву, а неподалік храм святителя Миколая. Його ж трудами була збудована монастирська лікарня. 

27 жовтня 1143-го року, після 36-ти років подвижницького життя у Лаврській обителі, князь-монах відійшов до Господа. Його нетлінне тіло почиває у Ближніх печерах Київської Лаври. 

Поделиться: