Перша святиня Київської Русі. Вшанування Зимненської ікони Богородиці

 

24 вересня Православна Церква вшановує Зимненську ікону Божої Матері – головну святиню Успенського жіночого монастиря. Старовинний чудотворний образ Пресвятої Богородиці з’явився на землях наших прабатьків у 988 році. Коли Володимир Великий прозрів після хрещення в Корсунській купелі, перше, що він побачив – дивовижне світло від цього образа Богоматері. Cаме ним Константинопольський патріарх Миколай Хризоверх благословив на шлюб із князем Володимиром грецьку царівну Анну. 

Першу письмову згадку про Зимненський монастир на Волині відносять на кінець ХІ ст. Заснував монастир київський князь Володимир Великий 1001-го року. На честь освячення обителі правитель подарував монастирю родинну чудотворну ікону. Звідси й назва – «Зимненська».

1724-го року монастирські землі викупив польський магнат Михайло Чацький. Він наказав перетворити Успенський храм на костел. Чацький зняв коштовну ризу та прикраси із Зимненської ікони. За переказами, глумлячись над образом, він вигукнув: «Ну що, православна святине, не зберегла ти свій монастир?!». Тієї ж миті він осліп. Обитель було занедбано і закрито.

Але Небесна покровителька берегла це святе місце. Під час Першої світової війни в стіну одного з храмів влучили снаряди. Та сталося диво: набої не розірвалися, а залишилися в стіні, не пошкодивши її. Багато разів безбожники закривали святиню, але Божа Матір своїм омофором покривала обитель. Коли 1949-го року монастир закрили, черниці забрали чудотворну ікону до Корецького монастиря.

Лише в XX столітті відродилося чернече життя у Зимненському монастирі.

1991-го року Зимненська обитель була відроджена черницями Корецького монастиря. Коли до 500-річчя Зимненського Успенського собору ікона прибула із хресним ходом до обителі,  очевидці свідчать, що напередодні цієї події сталося диво — опівночі від Троїцької церкви до небес спалахнув вогняний стовп, а з храму долинула Херувимська пісня. Група паломників, подумавши, що розпочалося Богослужіння, поспішила туди. Проте двері храму були зачинені. А напередодні свята, під час хресного ходу з іконою, зцілилася від сліпоти жителька Зимного. Череда благодатних чудес та зцілень від Небесної Покровительки монастиря не припиняється й досі.

Ікону написано на кипарисовій дошці. Дорогоцінним позолоченим окладом образ прикрасили у XVIII ст. Його пожертвував російський імператор Олександр. Новий оклад – це дарунок від Києво-Печерської Лаври, виготовлений київськими ювелірами. Оновлений образ 2007-го року освятив Олександрійський Патріарх Феодор. Під час його перебування в Києві саме завершили виготовлення нової позолоченої ризи. Її сяйво стало гідним відображенням того світла, яке крізь тисячолітню історію вабить сюди людей.

Автор: Троцька-Баршай І.

Поделиться: