Дзвін лунає над водою. Про долю унікального храму, що стоїть на острові

 

Понад сто населених пунктів зникли у водах Дніпра після утворення в середині минулого століття каскаду з п’яти водосховищ. Більшість із них лишилась лише у пам’яті їхніх колишніх мешканців. Але деякі живуть не тільки в пам’яті. По-особливому склалась доля села Гусинці, затопленого Канівським морем. Крім трьох сільських будинків, під воду не пішов місцевий храм, який і притягував усі ці роки колишніх односельчан. 

Остаточно село обезлюділо у 1973-му. Три хати на березі та храм із дзвіницею на пагорбі, що став островом. Ось і все, що лишилося від колись людних Гусинців. Покинутий напризволяще, храм поступово руйнувався і можливо, уже зазнав долі більшості сусідніх будівель, якби не випадок або просто чудо. Одного разу його побачив насельник Києво-Печерської лаври архімандрит Варлаам.

Архімандрит Варлаам (Озимок), ініціатор відродження храму: «Канєшно, я влюбився зразу в цей храм, но страшно було на душі, тому що він був сильно запущений, весь в деревах, весь в воді, знаружі вода, внутрі вода, бур’яни страшні, очерет. І появилась така мисль у мене, що, може, взятися за той храм? Такий внутрішній голос такий Божеський каже: от візьмись, я тобі допоможу».

Сьогодні храм ошатний, зовсім на схожий на той, що стояв тут кілька років тому. Відбуваються богослужіння – хай поки що лише на великі свята, але велелюдні. Особливо багато прочан з’їжджаються на Преображення – престольне свято храму.

Георгій Гольоса, прочанин: «Я о храме наслышан, что ведется реставрация, приехал посмотреть, думал, как лучший праздник выбрать, это конечно же престольный праздник. Мы все приехали с семьей. И конечно храм очень впечатлил, очень хорошо все сделано. Душевное место прямо на воде, прямо Спас на воде».

Олександр Татаренко, прочанин: «Храм чудовий, отримуєш таке задоволення, простір такий і дишеться легко і з душ тягар знімається».

Григорій Загородній, прочанин: «Я корінний житель села Гусинець. Родився в 1946 році. Ходив у школу, тут школа була. Катався на горі тут. Виріс тут».

За цей час не лише відновлено храм із дзвіницею, але й побудовано місток на острів, укріплено береги. А чотири роки тому батюшка в буквальному смислі не знав із чого починати.

Архімандрит Варлаам (Озимок), ініціатор відродження храму: «Не було техніки, не було інструментів, просто брали лодку, їхали до сусідньої гори, грузили відрами пісок, привозили, висипали. Но ето, конечно, піщинки, мізер з тими трудами, які були вложені. А з часом Господь послав хороших людей, добрих людей, меценатів, які допомогли і фінансово, допомогли технічно, тому що тут саме трудніше доставка стройматеріалів через ліс, бездорожжя».

Усього в Україні сьогодні на дніпрових островах — п’ять храмів. Крім гусинецького два в Києві та по одному в Дніпропетровську і Запоріжжі. Але ті церкви – нові, побудовані в наш час. Гусинецький храм відрізняється від них не лише розмірами та поважним віком, але й драматичною долею.

Поделиться: