Сільська церква. Двохсотлітня історія храму в маленькому українському селі

 

Свято-Троїцький храм, що у Рудому Селі на Київщині, відомий не тільки в Україні. Щороку тисячі паломників, переважно з країн ближнього зарубіжжя, приїжджають у маленьке українське село, аби вклонитись головній святині церкви – Рудосільській іконі Богородиці. Цей чудотворний образ – невід’ємна частина майже двохсотрічної історії Свято-Троїцького храму. 

У вісімнадцятому столітті тут була маленька дерев’яна церковка. Кам’яний Свято-Троїцький храм з’явився  набагато пізніше. Його зведення тісно пов’язане з чудотворною Рудосільською іконою Богородиці. Відомо, що один із мешканців Рудого Села — пан Заліський — одужав завдяки образу.  Після чого вирішив віддячити за дивовижне зцілення.  

Протоієрей Ігор Безоглюк, настоятель Свято-Троїцького храму, с. Руде Село: «Поміщик Станіслав Заліський – він пообіцяв Богу, що побудує церкву. Але нам відомо, що він тільки наприкінці свого життя почав будувати храм – у 1825 році приступив до роботи і дуже хотів за два роки збудувати, але якраз через два роки він помер».

Повністю добудувати храм вдалось тільки у 1841 році. Відтоді багато води спливло. Але церква вистояла. Попри руйнівні  радянські часи. Масштабне відновлення храму почалось у двотисячних. І тоді з’явились новий купол, укріплені стіни, а всередині — неймовірні, яскраві розписи на біблійну тематику. Тут зображені перший Вселенський собор, сорок мучеників, святі Димитрія та Олімпіада. Аби торкнутись святині і побачити усю цю красу, люди з’їжджаються звідусіль. Особливо людяно — на храмове свято.

Ірина Безоглюк, матушка: «У нас на свято дуже багато паломників приїжджає, їх треба зустріти, це і товар, сааме головне – це святкова трапеза, накормити цих паломників, приготувати. Сама трапеза триває трошки, а підготовка до неї ведеться велика».

Ті, хто був тут хоча б один раз, воліють повернутись знову. Та й хіба можна залишитися байдужим, коли знаєш про дива, котрі подарувала світу Рудосільська ікона Божої Матері.

Василь, мешканець с. Тетіїв: «Я був, сина брав з собою. То він каже настільки батько мені легше. Душа спокійніша, бо була замкнута у цих негараздах, турботах».

Нині біля храму ведеться будівництво. За два-три роки тут постане духовний комплекс. Зі своєю дзвіницею, трапезною та недільною школою.  

Поделиться: