Чути серцем, бачити душею. Світ очима глухих художників

 

У Києві відкрилася виставка картин художників, які мають дар бачити Богом створений світ і малювати його, але позбавлених іншого дару – чути. Благодійники, які влаштували цю виставку, проводять її в рамках проекту «Духовна соціальна творчість». 

В експозиції цієї приватної галереї представлено роботи п’ятьох художників. Полотен небагато: якраз стільки – скільки могла вмістити невелика зала. А враження таке, ніби ти потрапив у неозорі простори невідомої «Планети». Галина Інгула так і назвала одну зі своїх робіт. Розповідає, що на її уявній планеті немає зла. Там дивовижна природа і чудернацькі звірі.

Втрата слуху загострила у живописців відчуття краси і природної гармонії.  Здебільшого їхні картини – це політ мрії. Цей пейзаж – мрія про далеку Венецію з її вишуканими  місточками,  а поруч – відлуння пам’яті дитинства, що минуло у Коростені. Там теж через  річку  перекинув  ажурне плетиво дерев’яний місток.

«Момент істини». Так назвав свою картину Сергій Пелєчев.

Сергій Пелєчев, художник: «Я тут зобразив дерево життя. Коли дерево росте, то воно вкривається листям. Листя уміє говорити, просте не всі це чують. Ось дивіться, тут кроні – людські долоні. Листя говорить жестами. Моя картина – це світ життя глухого художника!»

Сергій  у своїх творах не тільки фантазує, змальовуючи персонажів, які скидаються на казкових героїв, - іще він пише справжні ікони. Сергій трохи говорить, але надто хвилюється на людях.

Сергій Пелєчев, художник: «Моя душа любить писати ікони. В дитинстві бабуся водила мене до церкви. І виховала у православній вірі».

Олексій Нашивочніков - відомий у столиці зодчий. Він художньо оформив не одну станцію київського метрополітену. Та душа тягнеться до віри. На виставці він представив своє улюблене полотно - «На Голгофі».

Олексій Нашивочніков, художник: «Я його намалював 15 років тому. Мені цікаво було зрозуміти і відтворити переживання людини, від якої відвернулися усі, крім матері. Тут я зобразив цей нерозривний зв'язок Матері і Сина у момент Його кончини. Тільки Матір залишилася тоді з Ісусом, тільки Вона його підтримувала. Ось, бачите, вони обоє оповиті білим кольором. Так я відчуваю і  так передав  цей взаємозв’язок».

Катерина Дятлова, сурдоперекладач: «Особенность живописи глухих художников отличается от живописи слышащих тем, что у глухих, безусловно, совсем иное восприятие мира. Другое мироощущение. У них недостаток слуха, но это компенсируется зрительно. Они мыслят картинками. + Очень интересно  познавать их мир, глядя на их картины. Это все равно, что попадать в какую-то другую культуру. Можно уехать далеко-далеко, потратить много денег, чтобы что-то для себя взять и развиваться. А можно – просто прийти сюда и посмотреть на мир этих людей, на их культуру!»

На відкритті цієї «тихої» виставки  не обійшлося і без музики. Художники її не чули, але все одно розуміли і відчували, по-своєму. «Квітка-душа, ніжна і жива…» - душевно лунала для них щира мелодія.

Поделиться: